Щасливі діти Полісся: щастя бути... трієчником!

Ми всі хочемо, щоб діти добре вчилися, щоб їх цінували в школі, і вчителі не могли ними натішитися. Бо саме це, якщо і не дасть гарантії успіху у дорослому житті, то принаймні буде серйозною підтримкою на шляху до цієї мети. Але... оглядаємося навколо, аналізуємо і починаємо сумніватися, чи так це насправді?

Мабуть кожен з нас ставив собі це запитання. Особливо, коли дізнавалися, приміром, що один з найпослідовніших трієчників, за сумісництвом кумедний жартівник і гроза для класного керівника став великим босом, ефективно керує чималим підприємством і вже націлився у депутати міської ради... І справді, чи є відмінні оцінки необхідною складовою успіху у дорослому житті. Статистика підтверджує, що ні. Так складається, що хороші діти, відмінники, активісти і просто слухняні хлопчики та дівчатка далеко не завжди досягають тих вершин, які їм пророкували. А гульвіси і шибеники досить легко змінюють сценарій невдах на програму «крутих діячів» і... досягають неабиякого успіху в житті. Чому так відбувається? З`ясуймо. Що робити? Подумаймо разом.

Спроба з'ясувати

Одразу прохопимося: твердження типу «трієчники (хорошисти) правлять світом» чи «відмінники здатні лише бути прекрасними виконавцями» досить відносні. У складній справі формування людської особистості не може бути ніякої категоричності.

Насправді, і відмінники, і трієчники бувають різними. Є багато успішних і щасливих п’ятірочників, які примудрилися зберегти свою індивідуальність у доволі жорсткій системі наших освітніх закладів, не стали слухняними виконавцями, не перетворилися на активних перфекціоністів, і йдуть у житті з високо піднятою головою, піднімаючись сходинами кар’єрними, особистісними... різними.

Як це їм вдається? Причин безліч. Але основна: вони змогли протистояти тиску, зберегли відносну свободу сприйняття світу і самих себе.

Такі ж якості допомагають і трієчникам. Але ж і середнячки бувають різні. Є просто лінтюхи, котрі нічого не хочуть, ні до чого не прагнуть і взагалі, зірок з неба не хапають. Вони просто пливуть за течією. А вона може занести куди завгодно, але дуже рідко – на вершину. А бувають незалежні особистості, котрі відмалечку відстоюють своє право на вибір... навіть того, чому навчатися.

Позитив від трієчників

Але про все по порядку і більш детально: які риси середнячків сприяють успішності в дорослому житті, і що можна у них запозичити п’ятірочникам.

Незалежність мислення

Переконані трієчники справді менш залежні від зовнішнього оцінювання. Так-так, залежні, але значно менше. Вони вчать те, що їм цікаво, інше – пропускають повз вуха. Це не завжди добре в школі, але непогано для життя. Вміння не розпилюватися, любити те, чим займаєшся, виділяти головне із купи важливого – суттєві умови для процвітання. Звичайно, під час навчання важливо підтримувати різні предмети на достатньому рівні. Тому не можна дозволяти дитині закинути котрийсь із предметів чи взагалі відверто лінуватися. А раптом майбутній великий фізик поки що не оцінив цю науку, і якщо залишити все навмання, ніколи й не оцінить. І світ втратить нового Ейнштейна.

• Потрібно підтягувати з нецікавих предметів, але й перегинати палицю не варто, особливо, якщо дитина все-таки не фізик, а лірик чи навпаки.
• Вчіться бути терплячими до чужої думки. Підтримувати прагнення до незалежності треба, але головне не переборщити. Потрібно донести до дитини, що правила існують, і важливо навчитися існувати в їхніх межах, не асимілюватися повністю.

Вміння домовлятися

Переконати вчительку, що він особистість, котра повинна мати право вибору, вмовити відмінника регулярно робити замість себе уроки, доводити батькам, що трійки – це не так уже й погано... На це здатні особи товариські, дипломатичні, з добре підвішеним язиком, які володіють словом і з самого дитинства навчилися переконувати будь-кого у будь-чому. А це, як ви розумієте, надзвичайно важлива риса для майбутнього бізнесмена чи успішного менеджера.
• Головне, допомагати дітям відчути власну відповідальність за себе самих і свої успіхи. Виховувати почуття гідності. Дванадцять балів завдяки чужим зусиллям гірше, ніж вісім, але завдяки собі самому. Особливо, якщо до того було лише 6-7 у щоденнику.

Імунітет до невдач

Їх постійно критикують, сварять за оцінки, вимагають послуху. Дехто з них втрачає сили і бали у самооцінці, інші – загартовуються і набувають імунітету до невдач. Ці інші – як правило, можуть похвалитися чималими досягненнями. Тут дуже важлива позиція батьків. Якщо вдома їх розуміють, підтримують, допомагають, а не вішають ярлик невдахи, то у дитини є шанс не втратити самого себе і виборсатися із павутиння негативних оцінок. Головне, щоб було за що хвалити: особлива ознака майбутньої успішної людини – наявність захоплень, справ, у яких він ас, хобі, котрі не можуть залишити байдужим.
• Взагалі, хобі – це велика сила. Вони допомагають наповнюватись сенсом і позитивом, якісно змінюватися і отримувати неабияке задоволення. Крім того, хобі – це завжди можливість мати ще один вид діяльності. Бо ж у світі немало мільйонерів, котрі зробили своє захоплення роботою.
• Заохочуйте своє чадо до пошуків справи усього життя. Саме заохочуйте: нехай пробує, міняє, повертається до вже пройденого. Не варто навіть у хобі вимагати послідовності. Не спробує – не знатиме, чи його це заняття, чи ні.

Небажання сліпо слідувати офіційному авторитетові

Здатність «гнути свою лінію» - ознака сильної особистості. Повагу у таких особистостей потрібно заслужити. Якщо вчитель з якогось предмету слабкий професійно, або неадекватно себе поводить, то трієчник не стане його поважати лише за горде звання. Навіть тих, кого цінує він час від часу провірятиме на «профпридатність»: на витримку, почуття гумору, терплячість і знання. І братиме від улюбленого вчителя все найкраще, тому і знання матиме якісніші. Таке ставлення вони переносять і в доросле життя. Намагаються знаходити справжніх професіоналів і набиратися досвіду у них.
• Єдине, чого було б варто їх навчити: не дозволяти собі образ і грубощів. Не поважаєш – маєш право, але якщо будеш грубіянити, то перестанеш поважати себе.

Накопичений потенціал

Як не дивно, але трієчники (ті, хто «гне свою лінію») до кінця навчання у школі наливаються жагою до самореалізації. І якщо їм вдається одразу визначитися з професією, то вже у ВНЗі вони досягають великих успіхів. Ви ж бо пам’ятаєте: вони роблять тільки те, що їм цікаво і прагнуть досягти успіху в цьому. Тому і після отримання вищої освіти, або іще раніше, починають працювати і крок за кроком вибудовують кар’єру.
• Важливо дуже уважно ставитися до вибору професії. Допомагайте дітям у цьому. Намагайтеся познайомити з тими людьми, котрі досягли чогось у професії, обраній вашою дитиною, показати особливості роботи. І в жодному разі не тисніть, не примушуйте ставати тим, ким ваш улюблений трієчник ставати не хоче.
• Потрібно обговорювати варіанти, ділитися враженнями, давати рекомендації... Але в жодному разі не тиснути!

Ще трохи про щастя та успіх

Але, як би ваші діти не вчилися, найважливіше, щоб вони були щасливими і успішними саме настільки, наскільки вони цього хочуть. А як людина стає такою? Вона цьому навчається.

Немовля відчуває материнську любов, ніжність її рук, смак молока на губах... і отримує перший урок щастя. Дошкільнятко грає з татом у футбол, отримує похвалу за м’яч у сітці воріт і відчуває, що таке успіх. Першокласник, отримавши перше (чи п’яте ) зауваження від вчительки щодо власної неакуратності чи неуважності... бачить в очах батьків любов і розуміння і вчиться адекватно сприймати критику та невдачі. Так крок за кроком маленька особистість вибудовує уявлення про себе і своє місце у світі. Якщо батьки сприймають дитину такою як вона є, незалежно від того, які оцінки в неї в щоденнику і що думає оточення, то в майбутньому їй буде легше досягти гармонії.

Це основа щастя. З нею вашій дитині буде легше жити, досягати успіху і насолоджуватися кожним моментом існування.

Тема: щасливі діти - щастя бути трієчником

ПОДІЛИТИСЯ :: Share |

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО: