НАРОДНИЙ КОСТЮМ Полісся: жіночий український та білоруський, Полісьсе

Поліський народний костюм - жіночий одяг

Локальні відмінності комплексів традиційного народного одягу Полісся обумовлюються як його географічним поширенням, так і історичними причинами. Ліси та болота, бідні неродючі землі, відірваність від крупних промислових і культурних центрів зумовили ізольованість цього краю, консервативність культури та побуту населення, що збереглися значно довше, ніж в інших місцях. Цілою низкою історичних та соціально-економічних причин зумовлено той факт, що здавна тут проживали люди, які самі себе називали "тутєйші"...

Автор: Оксана Цюпа, cт. наук. співробітник лабораторії досліджень культурних зв'язків УЦКД.  

На Поліссі формувався комплекс одягу, що відбивав давню культурно-побутову спільність різних народів.

У зв’язку з вище означеними причинами поліський костюм традиційно сформувався в окремі етно-локальні комплекси вже в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Комплекс – повний комплект одягу, який включає в себе натільний одяг, нагрудний і поясний, а також додаткові елементи – пояси, головні убори, взуття і прикраси. Комплекси поділяються на кілька різновидів, які в свою чергу уособлюють стильові принципи народної творчості. Ці локальні різновиди і виокремлюються, як окремі територіальні строї. Вони різняться тільки окремими елементами костюма, характером оздоблення (технікою виконання орнаменту), колоритом, а також способами носіння частин костюма. Щодо того, з чим носилася сорочка в літньому жіночому вбранні, і виділяються чотири основні комплекси:

• Зі спідницею і лляним фартухом-запаскою.
• Зі спідницею, лляним фартухом-запаскою і корсетом-безрукавкою.
• Зі спідницею, до якої пришитий ліф-корсет, і лляним чи перкалевим фартухом.
• З плахтою (поньовою) і суконним фартухом-запаскою та поясом.

Правобережне Полісся України, як і Західне Полісся Білорусі найдовше зберегло стародавні традиції в одязі.

Так, для цих поліських регіонів характерні уставкові жіночі сорочки, виготовлені з трьох частин домотканого полотна, додільні, з прямими уставками, пришитими по поробку, з викладеним коміром. Носили ще й сорочки з широкими вишиваними манішками, які застібалися збоку. Рукава при зап’ясті в одних місцевостях мали широкі манжети, а в інших закінчувались вишитою оборкою («зонтиком», «бриликом»), наприклад Кобринський район села Астромічи, Яромічи, Варатинічи – все Білорусь.


Лівобережне українське Полісся мало свою специфіку. Тут так само побутували уставкові жіночі сорочки з викладеним коміром, але уставки пришивалися по пітканню. Пазухи сорочки, як і рукава, мали тканий смугастий орнамент червоного кольору, рідше – синього. В північних районах Українського Полісся, а так само і на Східному білоруському Поліссі сорочки оздоблювали тканим і вишитим орнаментом.

Окрім крою, локальну своєрідність сорочкам додавала їх орнаментація. Матеріал, мотиви, колористика, техніка виконання, розташування орнаменту сорочки нерозривно пов’язані з іншими елементами одягу і костюма в цілому, його функціональним призначенням. Орнаментація являється одним з важливих проявів специфіки культури і психології кожного народу, відображає його етнічну історію, локальні особливості, а також риси, спільні з іншими народами, етнокультурні взаємовпливи.

Орнаментація сорочок Полісся виконувалась технікою ткацтва та вишивки. Декоративно-технічні засоби оздоблення регіонів волинського Полісся України і Західного Полісся Білорусі дуже різноманітні: заволікання (заволікування, затягання), хрестик, ткані узори (перетик), настилування, ажурне вирізування, тощо (мал. 1). Узори Волинського Полісся здебільшого нескладні, з частим використовуванням мотивів ромбів, восьмикутних зірок та косих хрестів. Ці мотиви також характерні для оздоблення сорочок Західного Полісся Білорусі, зокрема Кобринського строю. У південній частині Волині частіше застосовували новіші рослинні узори, виконані хрестиком. На цих вишивках переважав червоний колір, до якого часто додавали трохи чорного, а вже пізніше – синього.

Орнаментальні композиції розміщували на уставці, вздовж рукавів та на манжетах, інколи це були окремі, довільно розкидані елементи, або горизонтальні і вертикальні ряди. Характерною рисою узорів було те, що вишивка на рукавах, манжетах та комірі була різною щодо техніки виконання і орнаментальних мотивів. Ця риса притаманна сорочкам усього Полісся – і українського, і білоруського.


На сорочках найбільше орнаментальне навантаження мала уставка, а на рукавах часто повторювалися окремі уставкові мотиви. Вишивки пазух на жіночих сорочках здебільшого виконані хрестиком.

Основним поясним одягом народного жіночого костюма як українців, так і білорусів є спідниця. Тільки на південному сході білоруського Полісся (Каліновицький район) і на півночі українського Лівобережного Полісся (Чорнобильський район) зустрічаються більш давні види поясного одягу – «плахти» і «поньови», які являються спільними для східних слов’ян формами одягу і означають «плат», «полотнище».

Найбільш поширеною по всьому Поліссі зшитою формою поясного одягу була спідниця (андорак, літник, саян, бурка), яка виготовлялася із домотканих зшитих полотнищ вовняного, напів-вовняного, полотняного матеріалу, пізніше – із фабричних тканин.

Андараки – спідниці із вовняної або напів-вовняної матерії, частіше червоного кольору, шилися із 3-4 пілок з закладеними по спині складками. По низу обшивалися широкою смугою тканого малюнка. Андараком також називалася спідниця зі смугастої тканини.

Бурка – вид спідниці, характерний для регіонів Західного Полісся Білорусі, зокрема Малоритському і Кобринському районам. Старовинним способом оздоблення цього полотна були ткані узори. Основою ткацької орнаментики був червоний колір, у поєднанні з білим і вкрапленнями невибіленого льону, який вводився у візерунок для підсилення ефекту. Орнаменти цих тканин геометричні, як того і вимагала сама техніка ткання. Специфіка виконання полягає у тканому орнаменті по всій висоті спідниці. Іноді бурки зустрічаються на території Рівненської області (с. Зарічне Гощанського району) і в північних районах Волині (Правобережне Полісся).

Юбку-літник шили із 3-4 поздовжньо розмішених пілок з грубої домашньої вовняної чи полотняної тканини у горизонтальну або вертикальну смужку яскравих кольорів: червоного, чорного, жовтого, білого, синього, але з переважанням червоного кольору. Іноді літником і андораком називають один вид спідниці.

Саяни – це спідниці, які виготовлялись з лляних домотканих матеріалів і характерною особливістю яких був картатий малюнок червоного і чорного кольорів.

До спідниць і плахт одягався фартух. Для України й Білорусі характерні фартухи з зав’язками на поясі. Матеріалом для їх виготовлення служили вовна, домоткане полотно, ткане килимовою технікою в прості ритмізовані смужки, або різними геометричними узорами чи стилізованими рослинними орнаментами. В залежності від ширини домотканого полотна вони шилися з одного або двох полотнищ-пілок, у талії призборювались у дрібні збори або складки на вузькому пояску-обшивці з того ж самого матеріалу, майже завжди оздоблювались вишивкою, або тканим орнаментом, розміщеним горизонтально.

Зустрічаються фартухи, ткані як у вертикальну (с. Дамачове Брестського району РБ), так і у горизонтальну (Рівненська, Волинська область, Малоритський район РБ) смужку, або поєднання цих смуг (с. Добрає Кобринський район РБ).

На початку ХХ сторіччя основою фартухів стала фабрична тканина переважно білого кольору, по якій вишивалися рослинні орнаменти у поздовжні смуги як хрестиком, так і гладдю, а також стилізовані птахи та букети квітів, посередині вставлялось фабричне широке мереживо.

Як нагрудний одяг на Поліссі відомі безрукавки – шнуровиці, ґарзети – приталені, або з дещо заниженою талією, виготовлені з фабричних вовняних одноколірних або квітчастих тканин. Зустрічалися види безрукавок, у яких до лінії талії доточувалась баска з двома боковими розрізами, або низ безрукавки оформлювався фестонами.

Безрукавки застібалися спереду на гаплички, стягувалися тасьмою, а пізніше застібались на ґудзики. Вони відзначалися великою різноманітністю оформлення – вишивка в’юном геометричних форм, аплікації, настрочування кольорових стрічок, як повздовж, так і навскісно, по пілочках, закладання і настрочування стрічок в дрібні складочки, використання паєток, а також перламутрових ґудзиків для декорування.

Особливою оригінальністю відзначалися жіночі головні убори, які свідчили про вік, майновий та сімейний стан особи. В головних уборах також помітна велика різноманітність, яка тягла за собою різні способи носіння згаданих уборів. У дівчат різноманітні вінки: плетений, обручик, на каркасі, вінок-шапочка, пов’язки-скіндочки. Стрічки на території усього Полісся зустрічаються тільки у весільних вінках.

З жіночих головних уборів слід відзначити старовинні намітки – серпанок (суцільно біла), убрус (з тканими узорами на кінцях) і "акалястыя платы" (вишиті з трьох боків старовинною технікою «натяг».

Останні з перелічених характерні тільки для Малоритського району Брестської області. Вони пов’язувались так, щоб орнамент розташовувався навкруг голови і обрамляв обличчя з усіх боків.

Крім наміток старші жінки носили ткані хустки прямокутної форми з доморобного полотна у червоні, сині, жовті смуги, вовняні тернові квітчаті хустки з торочками—салісовки. На Лівобережному Поліссі України і у Східному Поліссі Білорусі також зустрічаються білі вишиті хустки. Також відомі на Поліссі і очіпки, які виготовлялися з ситцю, або вив’язувалися з ниток.

Складалися вони з двох частин – причельника із зубцями, або без зубців, і вершка. Ззаду до причельника пришивалися два шнурочки, або дві стрічки для зав’язування. На волосся, сховане під кичку накладали очіпок. Поверх очіпка одягали велику хустку, згорнуту втроє, але так, щоб з-під неї виглядав очіпок.

Взувалися поліщуки у постоли – лозові, липові, прямого плетіння. Вони носилися як взимку, так і влітку. Більш заможні верстви мали чоботи.

Комплекс одягу доповнювався нагрудними прикрасами: намистом з бурштину і пацьорками зі скла,але не більше ніж у три-чотири низки. Характерними нагрудними прикрасами на Східному Поліссі Білорусі були зйомні коміри до жіночих сорочок (ковнір-брижі, або брижі-надіванці). Зібраний у ряси біля горловини шматок полотна (іноді два), усе поле якого було вишите рослинним орнаментом з пришитим стоячим коміром, який застібався на ґудзик – це і є комір-бриж.

Краї коміра обв’язувались мереживом, плетеним гачком або вишивались. Також на Східному Поліссі зустрічаються шийні прикраси, плетені з бісеру (плетінка).

Типовим силуетом для поліського одягу як України, так і Білорусі була легко приталена лінія плечових частин та розширена донизу лінія поясного одягу. У літньому костюмі переважав білий колір. Для орнаменту вишивок і узорно-тканих матеріалів характерні горизонтальні смуги та співставлення червоного і невеликої кількості чорного, або синього кольорів (на сорочках, спідницях, хустках). Ткані узори виступали у вертикальних або горизонтальних смугах, або в клітинку. Домінуючим був червоний колір на білому тлі, з додаванням чорних, жовтих або синіх вкраплень. У зв’язку з цим комплекс поліського одягу відзначався однорідністю колориту. На основі порівняльних характеристик народного костюма можна зробити висновок, що поліщуки є однією етнографічною групою, яка розташована на теперішній території Полісся, по обидва боки білорусько-українського кордону.

У роботі використані світлини тільки білоруського одягу з книги: Михась Раманюк "БЕЛАРУСКАЕ НАРОДНАЕ АДЗЕННЕ", Мінськ, "Бєларусь", 1981 рік, із вдячності до подвижницької праці цієї людини-мистецтвознавця, художника, етнографа, на батьківщині якого немає навіть сайту про його працю в царині етнографії.

Автор: Оксана Цюпа, публікується зі скороченнями. Докладніше див. на сайті Українського центру культурних досліджень http://culturalstudies.in.ua

 
:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – народный костюм Полесья, народная одежда на Полесье, полесский национальный женский костюм.
:: To get more information in English please ask or google for – folk costume of Polesia, polessian traditional garments in Ukraine and Belarus.
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Polesės liaudies kostiumas, tautiniai drabužiai Ukrainoje ir Baltarusijoje.
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - народны касцюм Палесся, народная вопратка на Палессе, палескі нацыянальны жаночы касцюм, Полісьсе ;
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – stroje ludowe na Polesiu.

Тема: народний одяг Полісся, поліські жіночі строї

ПОДІЛИТИСЯ :: Share |

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО: