Волинське Полісся, Підляшшя, Холмщина: народна архітектура

Західне Полісся: територія цього варіанту поліської архітектури виходить за межі сучасного адміністративно-державного кордону Волинської області України з Польщею, поширюючись на землі Любельського Полісся (Підляшшя) та Забужжя (Холмщина)...

Пам'ятки західно-поліської народної архітектури засвідчують новішу історичну фазу, яка почалась у другій половині ХІХ ст. після звільнення селян від кріпацтва. Для будівництва зрубів почали використовувати тесане і різане дерево на дубових підвалинах. Усе більшого поширення набувають 2- та трикамерні хати з досить великим приміщенням сіней. Своєрідно вирішується об'єднання житлової споруди з господарськими приміщеннями: вони приєднуються суміжно до задньої стіни хати, збільшують її ширину, створюючи другий ряд, що покривається спуском даху хати…

Такі прибудови ("прибік", "пукліт", "тепла комора", "істебка") є своєрідним варіантом центральнополіської стебки, оскільки утеплюються аналогічно. У західнополіському варіанті спостерігаємо житла з прибудованим також уздовж задньої стіни хати "двірцем", який складався з 3 частин: пукліта, задвірка і комірчини.
Варіант плану довгої хати представляють тут споруди, в яких суміжно до причілкової "покутньої" стіни прибудовується господарське приміщення для зберігання сільськогосподарського реманенту та засобів транспорту - "колешня". Поширився тут і "володавський" варіант хат, у яких вхід у сіни розташовували при краю причілкової стіни і захищали його піддашшям. За невеликим винятком, зруби хат білились, а на стіни комор та сіней іноді наносили шар глини, як і на підвалини та віконні наличники. Із збільшенням розмірів вікон для їхнього захисту від опадів почали набивати наличники.

Наличники та верхні фронтончики над ними народні майстри намагались оздоблювати нескладним різьбленим або накладним орнаментальним узором. У традиційному поліському вирішенні інтер'єру волинське житло зберегло таку давню форму печі, де за опіччя правили дерев'яні опори у вигляді полозів саней. Житло цього варіанту мало горизонтальну стелю, яка підтримувалась поздовжньою балкою - "сволоком". Особливо виразно специфіка західного варіанту проявлялась у формах забудови садиб. Тут майже до 50-х років ХХ ст. дожила периметральна замкнена забудова, а також її переходові форми, коли комплекс господарських споруд у вигляді периметральної або П-подібної забудови відділявся від "чистого" двору, який формувався з допоміжних прихатніх будівель та земельної площі при них - т. зв. "двір з підварком".

Автор: кандидат історичних наук, архітектор-етнограф Тетяна Косміна.

ПОДІЛИТИСЯ :: Share |

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО: