ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ ТА ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В ЛІСАХ УКРАЇНИ
- пожежі в лісі, в т.ч. торфяні пожежі
- інструкції з пожежної безпеки під час лісової пожежі
- основи пожежної безпеки в лісі, попередження пожеж
- заходи забезпечення пожежної безпеки у лісі
- організація та вимоги пожежної охорони лісових угідь
- класифікація, види та наслідки лісових пожеж
- дії при пожежі в лісі, ефективне гасіння
- знаки пожежної безпеки
- Низові лісові пожежі - пожежі, які розповсюджуються над ґрунтовим покривом (мохи, лишайники, трави, чагарники, деревний опад, лісова підстилка, вітролом, порубкові рештки) і нижнім пологом (підріст, підлісок);
- Верхові лісові пожежі - пожежі, при яких вогонь розповсюджується в кроновому просторі лісових насаджень. При цьому низовий вогонь розглядається як складова частина верхової пожежі
- Підземні лісові пожежі - пожежі, які супроводжуються безполуменевим горінням торфового шару грунту...
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В ЛІСАХ УКРАЇНИ
1.2. Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" Правила пожежної безпеки в лісах України (далі - Правила) є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадянами, що з будь-яких причин перебувають у лісі.
1.3. Правила містять вимоги пожежної безпеки, що встановлюються з метою забезпечення охорони лісу від пожеж.
1.6. Пожежна безпека в лісі повинна забезпечуватися шляхом проведення планових профілактичних заходів, оперативного виявлення і ліквідації лісових пожеж на території лісового фонду підприємства, організації, установи (далі - лісогосподарські підприємства).
1.7. Безпосереднє здійснення заходів щодо охорони лісів від пожеж, їх гасіння та обліку покладається на постійних лісокористувачів.
Умови участі тимчасових лісокористувачів у здійсненні пожежоохоронних заходів визначаються за згодою сторін у договорі на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду.
1.8. Забезпечення пожежної безпеки в лісі покладається на керівників лісогосподарських підприємств та громадян, що ведуть лісове господарство.
1.10. Обов'язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються Законом України "Про пожежну безпеку". Відповідно до цього закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:
виконувати правила пожежної безпеки в лісі, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
повідомляти лісогосподарське підприємство, територіальний підрозділ МНС України, місцеві органи влади про виникнення лісової пожежі.
1.11. Продукція протипожежного призначення, а також продукція, до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікати відповідності або свідоцтво про визначення відповідності.
1.12. Особи, винні у порушенні вимог пожежної безпеки в лісах, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
1.13. Терміни та визначення, що наведені в Правилах, вживаються у таких значеннях: Пожежонебезпечний період - частина року, у межах якої виникають лісові пожежі (з моменту сходження снігового покриву до настання стійкої вологої осінньої погоди або утворення снігового покриву)
Загоряння в лісі - виникнення горіння в лісі під впливом джерела запалювання
Лісова пожежа - стихійне розповсюдження вогню територією лісового фонду
Крайка лісової пожежі - межа між пройденою або охопленою вогнем територією і не пройденою вогнем
Фронт лісової пожежі - найбільш рухома частина крайки пожежі (на рівнині рухається за вітром, у гірській місцевості - угору схилом)
Частина крайки лісової пожежі - фронт, тил, фланги
Види низових пожеж за параметрами крайки і висотою полум'я - слабкі, середньої сили, сильні
Низові пожежі слабкі - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки до 1 м/хв. і висотою полум'я до 0,5 м
Низові пожежі середньої сили - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки від 1 до 3 м/хв. і висотою полум'я від 0,5 м до 1,5 м
Низові пожежі сильні - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки більше 3 м/хв. і висотою полум'я більше 1,5 м
Види низових пожеж за швидкістю розповсюдження - рухливі, стійкі
Низові пожежі рухливі - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки більше 0,5 м/хв., де переважає полум'яне горіння, при якому найбільш частіше відбувається обгоряння надґрунтового покриву
Низові пожежі стійкі - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки менше 0,5 м/хв., де переважає безполуменеве горіння (тління) наземних горючих матеріалів
Види верхових пожеж - рухливі, стійкі
Верхові пожежі рухливі - пожежі, які розповсюджуються кронами дерев зі швидкістю більше 4 км/год., значно випереджаючи фронт низових пожеж, спричиняють утворення нових осередків завдяки розносу іскор; при пожежі згоряють хвоя і дрібні гілки; великі гілки і кора дерев обвуглюються
Верхові пожежі стійкі - пожежі, які поширюються зі швидкістю до 4 км/год. кронами дерев одночасно з просуванням фронту стійкої низової пожежі. Після таких пожеж на їх площі вигоряє майже все і лишаються тільки обвуглені рештки стовбурів колишнього лісу
Види верхових пожеж за параметрами фронтальної крайки - слабкі, середньої сили, сильні
Верхові пожежі слабкі - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки до 3 м/хв.
Верхові пожежі середньої сили - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки від 3 до 100 м/хв.
Верхові пожежі сильні - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки більше 100 м/хв.
Побічні пожежі - пожежі, що виникли поза контуром основної пожежі від іскор, що були перенесені вітром з території основної пожежі
Плямисті пожежі - пожежі, що утворилися із основної і побічних пожеж поза контуром основної пожежі від іскор, що були перенесені вітром з території пожеж
Види лісових пожеж за розмірами - особливо великі, великі, невеликі
Особливо великі лісові пожежі - площа лісової пожежі - більше 200 га
Великі лісові пожежі - площа лісової пожежі - від 5 до 200 га
Невеликі лісові пожежі - площа лісової пожежі - до 5 га
Площа лісової пожежі - територія, яка обмежена крайкою пожежі
Гасіння пожежі - процес впливу сил та засобів, а також використання методів та заходів для ліквідації пожежі
Тактичні операції гасіння лісової пожежі - локалізація пожежі, ліквідація пожежі
Локалізація пожежі - дії, спрямовані на припинення можливості подальшого поширення горіння і створення умов для його успішної ліквідації наявними силами та засобами
Ліквідація пожежі - дії, спрямовані на остаточне припинення горіння, а також на виключення можливості його повторного виникнення
Пожежостійкі узлісся - смуги листяних або мішаних деревостанів шириною 150-200 м, смуги хвойних насаджень шириною 200-300 м навколо пожежонебезпечних ділянок хвойного лісу, а також ці смуги, що розташовані навколо лісних селищ, дачних ділянок, лісних кордонів
Протипожежна канава - бар'єр для захисту ділянок лісу від підземних пожеж; прокладається межами з торфовищами, на їх території, у насадженнях з заторфованими ґрунтами шириною унизу 0,2-0,4 м, зверху - 1,5-2,8 м, глибиною - до мінерального шару або до рівня ґрунтових вод
Протипожежний бар'єр - ділянка території, яка перешкоджає розповсюдженню і розвитку лісових пожеж (мінералізовані смуги, протипожежні розриви, протипожежні заслони, пожежостійкі узлісся, протипожежні канави, ріки, озера, автомобільні дороги тощо)
Мінералізована смуга - ділянка території, з якої ґрунтообробними механізмами видалені наземні горючі матеріали; ширина смуги повинна бути удвічі більше можливої висоти полум'я низової пожежі
Протипожежний розрив - спеціально створена просіка шириною 50-150 м (розриви шириною менше 50 м, що були створені до затвердження Правил), як правило, з дорогою на її території; є складовою частиною протипожежного заслону і служить для зупинки верхових пожеж
Протипожежний заслон - комбінований (складний) бар'єр, який складається з протипожежного розриву (з дорогою посередині) і смуг лісу з обох його боків, очищених від наземних горючих матеріалів, розчленованих мережею мінералізованих смуг і обрізаними гілками хвойних дерев на висоту до 2 м
Наземні горючі матеріали - деревний опад, який складається з: опалих хвоїнок, листя, дрібних гілочок, кори, шишок; мертвих деревних рештків: вітролому, сухостою, пеньків, сухих гілок, дрібних порубкових решток; трав'янистої рослинності
ТУМ - тип умов місцезростання
2.1. Організаційне забезпечення охорони лісу від пожеж здійснюється відповідно до Лісового кодексу України.
2.2. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" для координації та вдосконалення роботи, що пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки у лісовому фонді, контролю за її проведенням, у Держкомлісгоспі України створена служба пожежної безпеки (далі - СПБ).
2.3. Забезпечення пожежної безпеки в лісовому фонді є складовою частиною службових обов'язків посадових осіб лісокористувачів всіх рівнів. Ці обов'язки повинні бути відображені у посадових інструкціях, контрактах та статутах лісогосподарських підприємств.
2.5. У кожному лісогосподарському підприємстві розпорядженням керівника повинні бути визначені:
порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки в лісі, проведення з працівниками інструктажів та занять з виявлення і ліквідації лісових пожеж, а також відповідальні за їх проведення;
дії посадових осіб лісової охорони, пожежних команд лісових пожежних станцій (далі-ЛПС), чергових з охорони лісу від пожеж, спостерігачів-пожежників (сезонних), резервних пожежних команд з робітників і службовців лісогосподарського підприємства, резервних пожежних команд підприємств, установ і організацій, що розташовані, мають об'єкти або проводять роботи в лісі, служби зв'язку у разі виявлення і розповсюдження лісової пожежі, а також переходу її в стан із непередбаченими наслідками;
порядок скликання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення лісових пожеж, виклику вночі, у вихідні і святкові дні.
Працівники лісогосподарського підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму. Витяги з основними положеннями розпорядження слід вивішувати у спеціально відведених для цього місцях.
2.6. Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків, а також один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Перелік посадових осіб та порядок організації навчання і перевірки знань визначається Переліком посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх організації, затвердженим наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 і зареєстрованим у Мін'юсті України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі - Перелік).
Особи, діяльність яких потребує більш глибоких знань з питань пожежної безпеки та навичок на випадок виникнення лісових пожеж (майстри лісу, лісники, члени пожежних команд), проходять спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з пожежної безпеки за Програмою навчання з питань пожежної безпеки (далі - Програма навчання), яка розробляється у лісогосподарському підприємстві і затверджується його керівником.
Програма навчання розробляється відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 і зареєстрованого в Мін'юсті України від 11.12.2003 за N 1148/8469. Програма навчання погоджується з органами державного пожежного нагляду.
Організація своєчасного і якісного проведення спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки на території лісового фонду покладається на керівника лісогосподарського підприємства, а в структурних підрозділах (лісництво тощо) - на керівника відповідного підрозділу.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання, інструктажу і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
2.7. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку", з метою запобігання, виявлення і гасіння лісових пожеж постійні лісокористувачі створюють відомчу пожежну охорону, основною структурною одиницею якої є ЛПС.
При недоцільності створення ЛПС в окремих структурних підрозділах постійних лісокористувачів створюються пункти зосередження протипожежного обладнання та інвентарю за нормами забезпечення протипожежним обладнанням та засобами гасіння лісових пожеж структурних підрозділів постійних лісокористувачів, що не мають лісових пожежних станцій (додаток 1).
2.8. З метою своєчасного прийому, опрацювання і передавання по інстанціях інформації про лісові пожежі у структурних підрозділах постійних лісокористувачів створюються диспетчерські пункти.
2.9. Відповідальними за загальне керівництво гасінням лісових пожеж і їх ліквідацію є керівник лісогосподарського підприємства або особа, яка виконує його обов'язки. Керівником гасіння лісової пожежі є старша посадова особа лісової охорони, яка перебуває на пожежі.
2.10. Згідно з Законом України "Про пожежну безпеку" для участі в гасінні великих лісових пожеж місцеві органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації на вимогу керівника гасіння лісової пожежі зобов'язані надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, що залучені до гасіння пожежі.
2.11. Участь територіальних (місцевих) підрозділів МНС України в гасінні лісових пожеж встановлюється Інструкцією про порядок взаємодії між підрозділами МНС України і обласними управліннями лісового господарства та підприємствами, розкладом виїзду пожежних частин гарнізонів пожежної охорони, а також у порядку, передбаченому мобілізаційно-оперативними планами ліквідації лісових пожеж, що розробляються лісогосподарськими підприємствами.
Підрозділи МНС України підпорядковуються у своїх діях з гасіння лісової пожежі керівнику гасіння лісової пожежі і залишають місце пожежі тільки за узгодженням з ним (за винятком обставин, пов'язаних із загрозою життю і здоров'ю пожежних або, у крайніх випадках, за викликом центральних (районних) пунктів пожежного зв'язку гарнізонів пожежної охорони).
2.12. На дорогах, що ведуть в лісові насадження з I-III класами природної пожежної небезпеки, встановлюються аншлаги (заборонні знаки) з інформацією про заборону в'їзду в ліс, в межах пожежонебезпечного періоду, транспортних засобів, крім транспорту постійних лісокористувачів.
Класи природної пожежної небезпеки визначаються за шкалою оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду (додаток 2).
3. Протипожежні вимоги на території лісового фонду України
3.1. Загальні протипожежні вимоги
Протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:
3.1.1. Розведення багать у лісі (крім тих, що пов'язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях).
3.1.2. Заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети.
3.1.3. Відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди.
3.1.4. Палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети.
3.1.5. Залишати у непередбачених для цього місцях лісу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір'я тощо.
3.1.6. Заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна.
3.1.7. Експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою.
3.1.8. Палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо).
3.1.9. Використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів.
Підприємствам, установам, організаціям (незалежно від виду їх діяльності, форм власності) та громадянам забороняється:
3.1.10. Розміщувати ближче ніж за 100 м від стіни хвойного лісу, 50 м - мішаного, 20 м - листяного склади паливно-мастильних та інших горючих матеріалів, автозаправні станції та вогненебезпечні виробництва, смітники, житлові і виробничі приміщення (відповідно до протипожежних вимог ДБН Б.2.4-1-94, ДБН 360-92* тощо).
У випадку існуючого ближчого за відстанню розміщення названих об'єктів від стіни лісу здійснювати додаткове протипожежне облаштування цих об'єктів.
3.1.11. Випалювати траву та інші рослинні рештки на землях лісового фонду, а також на інших земельних ділянках, що безпосередньо примикають до лісу (у тому числі проводити сільськогосподарські пали).
3.1.12. Залишати під час будівництва доріг, газопроводів, нафтопроводів, мереж електропередачі, зв'язку, радіофікації, інших комунікацій та об'єктів деревні залишки і горючі матеріали.
3.1.13. Звалювати та спалювати у лісових насадженнях сміття, будівельні залишки, побутові та горючі відходи тощо.
3.1.14. Здійснювати у лісі без узгодження з постійними лісокористувачами роботи з використанням вибухових та інших горючих речовин.
3.2. Протипожежні вимоги до місць спалювання порубкових решток від заготовки лісу і весняного доочищення місць рубок
3.2.1. Місця спалювання порубкових решток від заготовки лісу і весняного доочищення місць рубок (далі - місця спалювання), що пов'язані з технологічними умовами лісогосподарського виробництва, можуть бути:
постійними, які організовуються на верхніх складах;
тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться в місцях проведення лісогосподарських заходів: лісосіки суцільних, вибіркових, поступових рубок тощо.
3.2.2. Постійні місця спалювання визначаються наказами, розпорядженнями керівника лісогосподарського підприємства.
3.2.3. Керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях, зобов'язаний оформити наряд-допуск на спалювання порубкових решток (додаток 3). Усі наряди-допуски реєструються в журналі реєстрації нарядів-допусків на спалювання порубкових решток (додаток 4).
Наряди-допуски повинні бути узгоджені з начальниками ЛПС на початку виконання робіт з установленням контролю з боку ЛПС.
3.2.4. Місця спалювання (майданчики для спалювання порубкових решток) повинні бути відведені на відстані не менше 25 м від стіни лісу, окремо ростучих дерев і молодняку. Уся територія навколо майданчика для спалювання порубкових решток в радіусі 25 м повинна бути очищена від наземних горючих матеріалів і обмежена мінералізованою смугою шириною 2,8 м.
3.2.5. Протягом пожежонебезпечного періоду спалювання порубкових решток виконується тільки у безвітряну або дощову погоду під наглядом спеціально призначених осіб. У посушливий період (10 і більше днів без дощу) спалювання порубкових решток не дозволяється.
3.2.6. Місця спалювання повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння (лопати, сокири, граблі, бідони з водою, кухлі для води).
Найменування протипожежного обладнання та засобів пожежогасіння, їх кількість, якими повинно бути забезпечено місце робіт, наведені в нормах забезпечення протипожежним обладнанням та засобами гасіння лісових пожеж пунктів зосередження пожежного інвентарю на лісосічних роботах (додаток 5).
3.2.7. Не дозволяється:
допускати до спалювання осіб, які не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань;
при виконанні вогневих робіт користуватися одягом та рукавицями із слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших горючих речовин (далі - ГР);
зберігати в місцях спалювання одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали.
3.2.8. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, усунути можливі причини виникнення пожежі.
Посадова особа, відповідальна за проведення вогневих робіт, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж двох годин після їх закінчення. Про приведення місця спалювання у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідний запис у наряді-допуску.
3.3. Протипожежні вимоги до постійних лісокористувачів
З метою зменшення кількості і площі лісових пожеж, їх оперативного виявлення і ліквідації постійні лісокористувачі зобов'язані:
3.3.1. Створити протипожежні бар'єри в лісі, виконати інші профілактичні заходи на території лісового фонду конкретного лісогосподарського підприємства згідно з проектною документацією.
3.3.2. До початку пожежонебезпечного періоду кожного року:
а) складати та затверджувати наказом по лісогосподарському підприємству річний план протипожежних заходів;
б) складати мобілізаційно-оперативний план ліквідації можливих лісових пожеж, погоджувати його з підрозділами МНС України, місцевими підприємствами, установами та організаціями, що включені в цей план.
3.3.3. Оперативно виявляти шляхом наземного маршрутного патрулювання, авіапатрулювання, спостережень з пожежно-спостережних веж (пунктів, щогл тощо) і ліквідовувати лісові пожежі, що виникають.
Вести облік лісових пожеж і своєчасно інформувати структурні підрозділи системи Держкомлісгоспу України про лісові пожежі.
Для характеристики видів та інтенсивності лісових пожеж використовувати визначення та ознаки, що наведені в додатках 6, 7.
3.3.4. Організовувати і здійснювати взаємодію з органами та підрозділами професійної пожежної охорони (державної, відомчої, сільської).
3.3.5. Очищати місця рубок від порубкових решток шляхом складання їх у купи або вали для перегнивання чи спалювання після закінчення пожежонебезпечного періоду.
3.3.6. Місця складування порубкових решток і лісопродукції, що залишені на пожежонебезпечний період, обмежити мінералізованою смугою шириною 2,8 м на відстані 15 м від місць складування. Обмежену територію очистити від наземних горючих матеріалів.
Для куп і валів порубкових решток висота не повинна перевищувати 1 м, ширина - 2 м, довжина валів - 10 м, відстань між купами і валами в ряду - 4 м, відстань між рядами - 25 м.
Для штабелів лісопродукції висота не повинна перевищувати - 1,5 м, ширина - довжини лісопродукції; відстань між штабелями в ряду - 4 м, між рядами - 25 м.
3.3.7. Кожне підприємство повинне забезпечувати свої потреби необхідною кількістю води для завдань пожежогасіння. З цією метою необхідно влаштовувати джерела водопостачання (протипожежні водойми з ефективним запасом води в найбільш жаркий період літа не менше 100 куб.м, водонакопичувальні резервуари тощо) у місцях з найвищою вірогідністю виникнення лісових пожеж.
Перевірка стану протипожежних водойм, інших джерел водопостачання для протипожежної мети здійснюється відповідальними особами, що призначені керівником, не менше двох разів на рік (навесні і восени) з оформленням відповідного акта.
3.3.8. Протягом пожежонебезпечного періоду щоденно за даними метеорологічних станцій визначати клас пожежної небезпеки за умовами погоди і згідно з ним за місцевою шкалою пожежної небезпеки за умовами погоди - регламент роботи лісопожежних служб.
3.3.9. Проводити у місцевих виробничих колективах, навчальних закладах, зонах відпочинку, що розташовані на території лісового фонду, серед населення, по радіо, телебаченню роз'яснювальну роботу з питань дотримання Правил і способів гасіння лісових пожеж.
3.3.10. На ділянках зон і місць відпочинку необхідно:
місця для розведення вогнищ утримувати очищеними до мінерального шару ґрунту, обмежувати смугою очищеного ґрунту не менше 2,8 м завширшки і розміщувати на відстані не менше 30 м від будівель та споруд, 25 м - до стоянок автотранспорту;
у разі використання наметів для розміщення відпочиваючих їх слід встановлювати в 1-2 ряди з відстанню між ними та рядами не менше 2,5 м. Площа, яку займає одна група наметів, не повинна перевищувати 1000 кв.м за відстані між групами 15 м.
3.3.11. На радіоактивно забруднених територіях необхідно вживати максимально можливих заходів щодо недопущення виникнення лісових пожеж та розповсюдження їх територією лісового фонду.
У насадженнях зі щільністю забруднення ізотопами цезію понад 15 Кі/кв.км або стронцію понад 3,0 Кі/кв.км гасіння лісових пожеж проводити спеціальними підрозділами МНС України.
3.4. Протипожежні вимоги до підприємств, установ, організацій, що розташовані, мають об'єкти або проводять роботи (заходи) в лісі
Підприємства, установи, організації, що розташовані, мають об'єкти або проводять роботи (заходи) в лісі, або межують з лісовими насадженнями, зобов'язані:
3.4.1. Мати у своєму розпорядженні протипожежне обладнання та засоби гасіння лісових пожеж (додатки 8, 9, 10). У разі виявлення лісової пожежі повідомляти про пожежу постійного лісокористувача і вживати термінових заходів до її ліквідації.
3.4.2. Узгоджувати з постійними лісокористувачами місця розташування в лісі об'єктів, проведення робіт (заходів), а до початку ведення пошукових робіт реєструвати місця їх проведення, розміщення баз, маршрути переміщення в лісі тощо.
3.4.3. Перед початком пожежонебезпечного періоду особи, відповідальні за проведення культурно-масових і інших заходів в лісі, перед виїздом або виходом у ліс зобов'язані провести інструктаж робітників, службовців або учасників культурно-масових і інших заходів про дотримання правил пожежної безпеки в лісі і попередження виникнення лісових пожеж, а також про способи їх гасіння у разі їх виникнення.
3.4.4. Зберігати горючі матеріали та речовини тільки в спеціально відведених місцях відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні.
3.4.5. Обладнати місця для паління.
Торфодобувні підприємства зобов'язані:
3.4.6. Відділяти експлуатаційну площу торфового родовища із спорудами, будівлями, складами та іншими об'єктами від лісових масивів, що їх оточують, протипожежними розривами завширшки від 75 до 100 метрів (залежно від місцевих умов) з водопідвідним каналом з внутрішнього боку розриву.
3.4.7. Періодично, через 5 років, здійснювати вирубку природного поновлення хвойних і листяних дерев, чагарників на всій території розриву та очищення його від горючих матеріалів.
3.4.8. Організовувати на протипожежних розривах маршрутне протипожежне патрулювання в режимі, що узгоджується з постійним лісокористувачем.
Підприємства, що здійснюють заготівлю живиці, зобов'язані:
3.4.9. Розміщувати проміжні та основні склади для зберігання живиці на майданчиках, очищених від горючих матеріалів до мінерального шару ґрунту. Навколо майданчиків прокласти мінералізовану смугу завширшки 1,4 м, яку утримують протягом пожежонебезпечного періоду в очищеному стані. Основні склади розташовують на відстані не менше 50 м від стіни лісу.
Підприємства, які займаються експлуатацією повітряних ліній електропередач, зв'язку і радіофікації, зобов'язані:
3.4.10. Утримувати просіки, на яких розміщені повітряні лінії (далі - ПЛ), у безпечному щодо пожежного стану відношенні (через кожні п'ять років вирубувати природне поновлення деревних порід і очищати територію від наземних горючих матеріалів).
3.4.11. Ширина просік для ПЛ у лісових масивах згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) приймається:
у насадженнях заввишки до 4 м - не менше відстані між крайніми проводами плюс 6 м (по 3 м у кожен бік від крайніх проводів);
у насадженнях заввишки більше 4 м:
а) для всіх високовольтних ліній (далі - ВЛ) 300-500 кВ, а також радіальних ВЛ 220 кВ і нижче, які є єдиним постачальником енергії споживачів, - не менше відстані між крайніми проводами плюс відстань, яка дорівнює висоті основного лісового масиву з кожного боку від крайніх проводів ПЛ. При цьому окремі дерева, що ростуть на краю просіки, висота яких перевищує відстань по горизонталі до проводів ПЛ, вирубуються;
б) для інших ПЛ 220 кВ і нижче, відключення яких не викликає припинення постачання енергії споживачам, приймається: 2 м - для ПЛ до 20 кВ, 3 м - для ПЛ 35-110 кВ, 4 м - для ПЛ 150-220 кВ з кожного боку від крайніх проводів ПЛ.
Підприємства, у віданні яких знаходяться залізничні та автомобільні дороги, зобов'язані:
3.4.12. Очищати смуги відводу вздовж доріг від наземних горючих матеріалів. Ліквідовувати вертикальну зімкненість крон хвойних дерев з наземними горючими матеріалами шляхом підняття крони хвойних дерев на висоту до 2 м. Вздовж доріг лісогосподарського призначення повинні бути очищені від горючого матеріалу смуги завширшки 10 м з кожного боку дороги.
3.4.13. На межі смуги відводу прокласти мінералізовану смугу шириною не менше 2,8 м і протягом пожежонебезпечного періоду утримувати її в очищеному стані.
Підприємства, що відають експлуатацією трубопроводів, зобов'язані:
3.4.14. Утримувати протягом пожежонебезпечного періоду смуги відводу та охоронні зони трубопроводів, що проходять через лісові масиви, в безпечному щодо пожежного стану відношенні та прокладати мінералізовані смуги шириною не менше 2,8 м вздовж всієї траси трубопроводу, навколо садиб лінійних служб, колодязів на трубопроводах.
4. Загальні вимоги пожежної безпеки до технічних засобів та пожежного інвентарю
4.1. Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі тощо) повинна утримуватись у приміщеннях з твердим покриттям підлоги, обладнаних системами освітлення, опалення і телефонним зв'язком, іншими пристроями та обладнаннями, що необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов робіт.
4.2. Протягом пожежонебезпечного періоду пожежна техніка повинна бути у постійній готовності до виїзду на пожежу: бути справною, мати повний комплект придатного до застосування протипожежного обладнання та інвентарю (додаток 11), заправлена пальним, мастильними матеріалами, забезпечена запасом вогнегасних речовин.
4.3. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструментів, для господарських, виробничих та інших потреб, що не пов'язані з пожежогасінням, не дозволяється.
4.4. Пожежні машини та інша протипожежна техніка періодично повинні проходити технічне обслуговування згідно з вимогами, встановленими експлуатаційною документацією. Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна необхідно робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
4.5. За кожним пожежним автомобілем та мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для мети пожежогасіння технікою, слід закріпляти водія (моториста), який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні машини та мотопомпи повинні бути визначені пожежні команди.
4.6. На лісогосподарському підприємстві повинен бути відпрацьований порядок направлення і прибуття техніки на місце пожежі.
4.7. На випадок гасіння великих лісових пожеж створюються об'єктові і відомчі резерви паливно-мастильних матеріалів і інших матеріальних ресурсів (канати стальні, шини автомобільні, бензопили і запасні частини до них, електроди зварювальні тощо), а також пункти зосередження протипожежного інвентарю.
4.8. Усі ЛПС і пожежні автомашини повинні бути забезпечені медикаментами і необхідним медичним обладнанням.
5. Порядок організації гасіння лісових пожеж на території лісового фонду України
5.1. Основи управління
5.1.1. Дії працівників лісогосподарських підприємств, які залучаються до гасіння лісових пожеж, визначається Державним комітетом лісового господарства України.
5.1.2. Управління силами і засобами пожежогасіння виконує керівник гасіння лісової пожежі (далі - КГЛП).
5.1.3. КГЛП є:
старша посадова особа лісової охорони (майстер лісу, начальник ЛПС тощо), яка першою прибула на гасіння пожежі;
при участі в гасінні представників декількох лісництв - старша посадова особа лісогосподарського підприємства.
5.1.4. Кожна новоприбула до місця пожежі старша посадова особа лісової охорони повинна:
оцінити обстановку і визначити правильність організації гасіння пожежі;
визначити необхідність виклику додаткових сил і засобів;
при необхідності прийняти на себе керівництво гасінням пожежі.
5.1.5. Старша посадова особа, що прибула на пожежу, є відповідальна за наслідки гасіння пожежі незалежно від того, чи прийняла вона керівництво на себе, чи ні.
Надання на пожежі старшою посадовою особою наказу КГЛП або минаючи його, є моментом прийняття на себе керівництва гасінням пожежі.
5.1.6. Прийняття старшою посадовою особою керівництва гасіння пожежею на себе є обов'язковим, якщо КГЛП не забезпечує управління викликаними на пожежу силами і засобами.
5.1.7. Старша посадова особа повинна об'явити своє рішення про прийняття керівництва гасінням лісової пожежі на себе і сповістити про це вищу посадову особу лісової охорони і керівників окремих підрозділів, які беруть участь у гасінні лісової пожежі.
5.1.8. У залежності від обставин, що виникають на пожежі, для управління силами і засобами КГЛП може організувати оперативний штаб і пожежні ділянки.
5.1.9. Пожежні ділянки можуть створюватися на флангах пожежі і тилу, території побічних і плямистих пожеж.
5.1.10. При участі на пожежі двох і більше підрозділів призначається начальник тилу з числа середньої або молодшої керівної особи лісництва, на території якого виникла пожежа.
5.1.11. При раптовій зміні обставин на пожежі і неможливості своєчасного отримання наказів від КГЛП керівники пожежних ділянок повинні діяти самостійно.
Відсутність наказів КГЛП не може слугувати виправдовуванням бездіяльності керівника пожежної ділянки.
5.1.12. Працівники лісової охорони, які виконують маршрутне патрулювання в лісі, спостерігачі-пожежники та інші працівники лісогосподарського підприємства, що виконують роботи в лісі, громадяни при виявленні лісової пожежі повинні терміново повідомити в лісництво (лісогоподарське підприємство), підрозділи МНС України і вжити заходів для її гасіння.
5.1.13. Керівник лісогосподарського підприємства або лісничий, який отримав повідомлення про пожежу, повинні терміново вжити заходів з організації її гасіння.
Якщо повідомлення про пожежу безпосередньо надійшло до ЛПС, начальник ЛПС або старший команди пожежогасіння (при відсутності першого) приймає рішення про виїзд на пожежу і повідомляє про це старшу посадову особу лісництва.
5.1.14. На випадок, коли на території лісництва одночасно виникло декілька пожеж або коли швидко погасити пожежу, що виникла, силами однієї ЛПС неможливо, лісничий або особа, яка його заміщає, терміново повідомляє керівнику лісогосподарського підприємства про направлення на гасіння сил і засобів ЛПС лісогосподарського підприємства або ЛПС сусідніх лісництв, а при необхідності, терміново залучають на гасіння пожежі резервні команди, необхідну техніку і засоби транспорту з виробництва.
5.1.15. У тих випадках, коли сил і засобів лісогосподарського підприємства для гасіння пожеж недостатньо, керівники лісогосподарських підприємств залучають на гасіння населення, пожежну техніку і транспортні засоби місцевих підприємств, установ і організацій (згідно з мобілізаційно-оперативним планом ліквідації можливих лісових пожеж), підрозділи МНС України.
5.1.16. Команди, окремі бригади, групи, що прибули на гасіння пожежі від ЛПС, пожежного резерву лісогосподарського підприємства, залучені сили та засоби місцевих підприємств, організацій і установ, підрозділи МНС України тощо, за можливості, зберігають свою структуру, але за розпорядженням КГЛП ці підрозділи можуть збільшуватися, проте, у разі необхідності, розділятися на більш дрібні.
Кожному з названих підрозділів КГЛП ставить задачу стосовно ліквідації пожежі, відводить частину крайки пожежі і для технічного керівництва та підтримання постійного зв'язку з КГЛП закріплює працівника лісогосподарського підприємства. Підрозділи, які мають досвід гасіння пожеж, за дорученням КГЛП можуть виконувати доручені роботи самостійно.
Начальники (командири) названих вище підрозділів повинні постійно підтримувати зв'язок з КГЛП і виконувати його вказівки.
5.2. Керівник гасіння лісової пожежі
5.2.1. КГЛП є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи пожежної охорони і надані сили, які прибули на пожежу. Він є відповідальним за організацію робіт з гасіння пожежі, безпеку особового складу і збереженість пожежної техніки.
5.2.2. КГЛП повинен забезпечувати суворе виконання всіма працівниками на гасінні пожежі правил безпеки праці і є відповідальним за це.
КГЛП не повинен сам залишати місце пожежі і відпускати учасників гасіння до тих пір, поки пожежа не буде загашена або надійно локалізована.
5.2.3. КГЛП зобов'язаний:
- виконати розвідку та оцінити обстановку на пожежі; визначити вірогідність поширення пожежі на населені пункти та інші об'єкти; при розповсюдженні пожежі на великій площі і набуття затяжного характеру пожежі розвідку останньої виконувати щоденно, а при швидкому розповсюдженні горіння - два рази на день; при можливості посадки вертольоту поблизу пожежі розвідку пожежі виконувати на вертольоті;
- визначити вид і розміри пожежі за фронтом, флангами і тилом, найбільш небезпечний напрямок розповсюдження пожежі; напрямок швидкої її локалізації, необхідну кількість сил і засобів пожежогасіння, способи і прийоми гасіння;
- поставити завдання підрозділам, організувати їх взаємодію і забезпечити виконання завдань, що поставлені;
- безперервно слідкувати за змінами обставин на пожежі і приймати відповідні рішення;
з прибуттям до місця пожежі за зовнішніми її ознаками передати інформацію на диспетчерський пункт лісогосподарського підприємства або лісництва; після прийняття рішення і надання розпорядження повідомити адресу пожежі, що горить (або горіло), які сили і засоби введені в дію, чи існує небезпека розвитку пожежі, потрібні додаткові сили і засоби; підтримувати в подальшому безперервний зв'язок з лісогосподарським підприємством, періодично повідомляти про прийняті рішення і про стан на пожежі;
- викликати додаткові сили і засоби і організувати їх зустріч;
- з прибуттям на пожежу старшої посадової особи доповісти про обстановку, прийняті рішення з ліквідації пожежі, задіяні сили і засоби, а також про сили і засоби, що викликані додатково;
у залежності від обставин організувати оперативний штаб на пожежі і визначити місце його розташування;
- інформувати оперативний штаб про місцезнаходження і повідомляти йому про всі рішення, що приймаються;
- створити резерв сил і засобів, періодично змінювати працівників, надаючи їм можливість відпочити і переодягтися в сухий одяг;
- призначити з числа осіб керівного складу відповідального за дотриманням мір безпеки; при необхідності організувати пункт медичної допомоги;
- у разі прибуття на пожежу сил і засобів з різних напрямків організувати їх зустріч і використання;
уживати заходів щодо з'ясування причин пожежі;
- особисто переконатися у ліквідації горіння, визначити необхідність і тривалість спостереження за місцем ліквідованої пожежі;
- визначити порядок вибуття з місця пожежі підрозділів і взаємодіючих служб.
5.2.4. При визначенні необхідних для гасіння пожежі додаткових сил і засобів КГЛП повинен враховувати:
- площу, на яку може розповсюдитись вогонь до введення в дію викликаних сил і засобів;
- необхідну кількість людських сил і техніки для гасіння пожежі;
- необхідність залучення спеціальних служб;
- необхідність підвозу води автоцистернами для організації подання води перекачкою.
5.2.5. При внесенні змін в розташування сил і засобів на пожежі КГЛП повинен прийняти рішення про перегрупування і довести це до відома керівників підрозділів, указавши кому, куди і як проводити перегрупування.
5.2.6. Накази повинні бути короткими, точними, ясними. У залежності від змісту наказу КГЛП віддає його виконавцям особисто, через оперативний штаб або начальника зв'язку і зв'язкових, а також за допомогою технічних засобів зв'язку.
5.2.7. КГЛП повинен встановити правильність виконання прийнятих заходів з гасіння пожежі і визначити чи достатньо сил і засобів для її ліквідації на кожній ділянці.
5.3. Оперативний штаб на пожежі
5.3.1. До складу оперативного штабу входять: начальник штабу і начальник тилу, а також представники взаємодіючих служб міста (населеного пункту).
На великих, складних і тривалих пожежах можуть призначатися заступники начальника оперативного штабу.
5.3.2. Оперативний штаб створюється:
на великих і складних пожежах;
за рішенням КГЛП у залежності від обставин.
5.3.3. Оперативний штаб організовує:
• зустріч, розміщення і розподіл підрозділів, що прибувають;
• розвідку пожежі в процесі її гасіння, збір даних і інформації КГЛП про зміни обстановки;
• ведення обліку документів стосовно пожежі;
• створення на пожежі резерву сил і засобів;
• збір даних про причину виникнення пожежі і нанесені збитки;
• зв'язок на пожежі;
• виконання рішень, наказів КГЛП, контроль за виконанням задач, що поставлені;
• контрольно-пропускні пункти і пости безпеки;
• харчування при тривалих пожежах (більше 3-х годин), захист від теплового удару;
• матеріально-технічне забезпечення працюючих на пожежі підрозділів.Начальник управління організації охорони лісів та контролю Держкомлісгоспу України
НЕ ЗАБУВАЙТЕ - ПРИ ПОЖЕЖІ ДЗВОНИТИ 101
Інші матеріали, реферат на тему "ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ".
Публікації
0 comments:
Дописати коментар